Expand Cut Tags

No cut tags

Feb. 19th, 2017

svetlana_panina: (Default)
Зараз я роблю те, чого жодного разу ще не робила. Я зустрічаюся зі своїм страшним страхіттям. Я пишу українською щось у себе в ЖЖ.

По-перше мені  соромно. Тому що я вважала себе в своєму Криму громадянкою України з 16 років, але писати грамотно та вільно розмовляти українською так і не навчилася. Зараз в 40 років мені дуже закортіло навчитися, але часу на то обмаль, тому з моїми дітьми українською спілкуються переважно друзі та вчителі, мені поки що це важко. Я навіть з власними дітьми соромлюся розмовляти.

По-друге мене лякає, що це моє перше особисте оповідання, мовою, яка для мене рідна, але не по народженню. Як воно буде прийнято носіями мови, або людьми, які гарно знаються на мові? Мабуть, я зараз отримаю стільки критики, що налякаюся на все життя, та надалі буду тільки російською писати. Або англійською (чомусь англійською мені не так соромно помилки робити). А мабуть це буде гарний досвід, що зробить мене трохи більш впевненою та дозволить частіше вживати українську у побуту. Ще в мене немає чомусь перевірки правопису, тому все буде дуже погано. Але якщо я ніколи не зроблю того, що я зараз роблю, мені буде важко себе поважати. Тому я заплющую очі, та хай воно якось буде.

Якою ще мовою писати про місто, яке завжди живе в моїй душі як символ України? Місто Лева - це місто, яке викрало моє серце, та не віддає вже багато років. Але чомусь я не можу приїхати до Львова на тривалий час, щоб отримати повну насолоду від подорожі та гарні світлини. В мене завжди обмаль часу, а ще тільки телефон замість фотоапарата. А цього року ще й телефон вередував на морозі, хотів відпочивати а не працювати на Різдво, як всі нормальні люди. Тому світлин не дуже багато. Але це для мене -  "не дуже". Комусь, мабуть, занадто. То я попереджаю і ховаю все це під кат.

Сейчас я делаю то, чего еще ни разу не делала. Я встречаюсь со своим страшным страхом. Пишу по-украински что-то у себя в жж.

Во-первых, мне стыдно. Потому что я считала себя в своем Крыму гражданкой Украины с 16 лет, но писать грамотно и свободно говорить по-украински так и не научилась. Сейчас в 40 лет мне очень зачесалось научиться, но времени на это крохи, поэтому с моими детьми по-украински общаются в основном друзья и учителя, мне пока это трудно. Я даже с собственными детьми стесняюсь говорить.

Во-вторых меня пугает, что это мой первый личный расказз на языке, который для меня родной, но не по рождению. Как оно будет принято носителями языка или людьми, которые хорошо его знают? Может, я сейчас получу столько критики, что испугаюсь на всю жизнь и дальше буду только по-русски писать. Или по-английски (почему-то по-агнлийски мне не так стыдно делать ошибки). А может это будет хороший опыт, который сделает меня чуть более уверенной и позволит чаще употреблять украинский язык в быту.  Еще у меня почему-то здесь нет проверки правописания (на русском, кстати, тоже, будь проклята юбилейная 10 винда), поэтому все будет очень плохо. Но если я никогда не сделаю того, что сейчас делаю, мне будет трудно себя уважать. Поэтому я зажмуриваю глаза, и пусть оно как-то будет.

Каким еще языком описывать город, который всегда живет в моей душе, как символ Украины? Город Льва - это город, который украл мое сердце и не отдает уже много лет. Но почему-то я не могу приехать во Львов на продолжительное время, чтоб получить полное удовольствие от путешествия и хорошие фотографии. У меня всегда слишком мало времени, а еще только телефон вместо фотоаппарата. А в этом году еще и телефон начал вредничать на морозе, хотел отдыхать, а не работать на Рождество, как все нормальные люди. Поэтому фотографий не слишком много. Но это для меня "не слишком". Кому-то, может быть, "слишком". Так я всех предупреждают и прячу под кат.


WP_20170104_21_56_32_Pro.jpg
читати далі... )

April 2017

S M T W T F S
       1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 1415
16171819202122
23242526272829
30      

Most Popular Tags

Style Credit

Page generated Sep. 23rd, 2017 02:49 pm
Powered by Dreamwidth Studios